Мицик Ірина Євгеніївна
* спеціаліст вищої категорії
* учитель-методист
* відмінник освіти України
* учасник обласного туру конкурсу
“Учитель року” за номінацією “Початкові класи”
* керівник творчої лабораторії “Школа життя – школа радості”
* стаж роботи 31 рік
Проблема, над якою працюю:
“Основи гуманно-особистісного підходу до дітей у освітньому процесі”
Педагогічне кредо:
“Душа дитини – це факел, який потрібно запалити”.
Девіз:
“Від миті творчості до віку творчості…”
Пріоритетні напрямки діяльності:
- Співпраця "Вчитель - учень", "Учень - учень";
- Принцип довіри і відкритості;
- Створення ситуації успіху на уроці;
- Співробітництво з батьками.
Основи гуманно-особистісного підходу до дітей в освітньому процесі за методикою Ш. О. Амонашвілі.
Сьогодні в умовах величезних змін у соціальному , економічному та політичному житті України вчителі початкових класів реалізують завдання Державного стандарту щодо радикальної перебудови у сфері освіти та виховання . Головна мета сьогодні – це формувати конкурентно здібну , творчу особистість , яка спроможна до самовизначення , самореалізації та самовдосконалення .
Маленький учень добре навчається лише тоді , коли переживає успіх , хоча б невеликий. Ми вже знаємо , що соціалізація – це процес зміни внутрішнього стану людини під впливом соціальних факторів. Тобто вчителю треба вибудувати таку взаємодію з учнем на уроці , щоб це призвело до розвитку його.
Пошуку гармонії дитячого життя в природі і соціальному середовищі присвятив свою педагогічну діяльність Ш.О.Амонашвілі.
Волею долі кілька років тому я була учасницею обласного семінару «Школа життя» - «Основи гуманно – особистісного підходу до дітей в освітньому процесі» під керівництвом академіка Російської академії освіти , почесного академіка АПН України , доктора психології , професора Ш.О.Амонашвілі.
Так я відкрила для себе новий світ на ім’я Амонашвілі . Це світ , який шукає свого виконавця – вчителя , який може неповторно , по – сучасному озвучити класичну педагогічну мелодію. І чим вмілішим буде виконавець, чим із більшим натхненням і устремлінням зазвучить мелодія Віри, Надії й Любові в храмах освіти , тим більше Світла буде в житті людей, а отже , і в житті держави. Ми – вчителі , представники найнатхненнішого мистецтва на світі – мистецтва гуманістичної педагогіки. І чим більше знайомлюсь з цим світом, мандруючи його стежками, тим глибше захоплююсь його гуманністю, внутрішньою чистотою , сердечністю. В цьому неоціненним кладом є Трактат про початковий ступінь освіти, заснованої на принципах гуманно – особистісної педагогіки «Школа життя» Ш.О.Амонашвілі.
Основні групи прийомів.
Учитель записує на дошці складну задачу і звергається до дітей із проханням: «Може, ви допоможете мені розв’язати цю задачу? Вчора ввечері я намагався її вирішити, але, мабуть, пропускаю щось, не виходить!» Педагог прислухається до кожної поради учнів, ставить питання, щоб з’ясувати щось для себе, спростовує деякі припущення.
*
На уроках у школярів часто виникають пізнавальні питання. В деяких випадках педагог може вибачитися перед учнями, що йому важко дати відразу достовірну й повну відповідь, і запропонувати їм шукати відповідь спільними зусиллями: «Я не можу відповісти вам відразу на це питання, треба переглянути книги... Можливо, ви теж заглянете в енциклопедію (в словник, у таку-то книгу), а завтра розповімо один одному, що ми довідалися?» На другий день відбувається обмін добутою інформацією й аналіз її, в результаті чого народжується колективна відповідь на питання, що виникло.
*
Вчитель може звернутися до учнів із проханням допомогти йому пошукати гарний, емоційний вірш на визначену тему, який вони пізніше вчитимуть у класі. Через два-три дні на уроці учні читають підібрані ними вірші, з яких педагог за участю дітей вибирає два-три і пропонує вивчити один із них за бажанням.
*
Педагог говорить дітям, що їм потрібно багато вправ (задач і прикладів) з мови (математики), однак скласти їх сам він не має можливості. «Будьте ласкаві, зробіть мені по дві-три вправи з мови такого зразка чи цікавіші. А потім я буду вам же давати їх на уроках».
*
Учням пропонується самим задати собі домашнє завдання з будь- якого предмету чи з декількох предметів. У таких випадках педагог звичайно говорить: «Хто хоче, нехай сам дасть собі завдання, а завтра покаже нам». Наступного дня вчитель поцікавиться, хто яке завдання виконав, і заохотить старанність дітей.
*
Дітям пропонується придумати тему, на яку вони будуть писати твір у класі. Запропоновані формулювання записуються на дошці, і весь клас вибирає з них три-чотири теми, за якими пишуться твори, оповідання, казки.
' Можливий інший варіант. Педагог сам дає кілька формулювань тем, але відразу пояснює: якщо кому не подобаються ці теми, нехай сам придумає для себе іншу.
*
«От вам два вірші різних авторів про весну, - говорить учитель. - Давайте виберемо, якого з них вивчити напам’ять». Учитель читає обидва вірші, учні обговорюють їх. Для вивчення частина дітей обирає один вірш, частина-інший, при цьому учні мотивують свій вибір.
*
На дошці записується декілька варіантів задач для самостійного розв’язання. Одночасно педагог повідомляє учням: «На моєму столі в пакетах лежать складніші задачі. Хто хоче, нехай бере ці».
*
Можливий інший варіант цього прийому. Вчитель обходить клас і на вибір пропонує пакети, в. яких лежать складні й легкі задачі для самостійного вирішення.
*
Важливо систематично прищеплювати школярам думку, що всі вони здібні. Перед тим, як давати учням нове навчально-пізнавальне завдання, потрібно попереджати їх про можливі труднощі та виражати надію, що всі вони зможуть їх перебороти. Те ж саме корисне й у процесі самостійного виконання письмового завдання.
*
Діти, я хочу всім вам подякувати за задоволення, яке ви мені доставили. Ваші роботи читали вголос учителі в учительській.
*
Сьогодні я всіх вас порадую: у вашого товариша, за якого ви так уболіваєте, виявляється, є великі можливості. Подивіться, як він розв’язав задачу! Давайте привітаємо його і будемо чекати від нього більшого!»