Комунальний заклад освіти "Покровський ліцей" Покровської селищної ради Дніпропетровської області
MENU

Вірші Ганжі О. "Одна...", "Плач душі"

Одна…Как ночи тишина,

Что рвется в небо, на свободу,

Звездою мчится в моря воды,

Туда, где бездны глубина…

Она.

Не потеряв себя в тумане,

Искала счастья в темноте.

Писала знаки на песке,

Пока их образ не растает

Во мгле…

Жила. Как ветер на закате

Что тучи превращал в рассвет.

Под плач дождей, под звон монет,

Пока на это силы хватит

Во сне…

Любила. Не могла иначе

Врываться в жизнь из пустоты.

Дышала небом, как и ты,

Ждала, когда со мной заплачешь

Мечты…

Хотела быть душой морскою,

Что в шепоте лазурных волн,

Что в ночи зимней - белый фон,

Рисует краской голубой

С тобой…

Стихи. Мой мир, что существует

Лишь только для меня одной.

В нем одиночества покой,

Что для других загадкой будет

Он мой…

                                                               ФЕВРАЛЬ 2009

ПЛАЧ ДУШІ

Зупинилось серце…Стихли звуки.

І навік у тьмі село заснуло.

Піднімають в небо бліді руки

Юні душі,щоби їх почули.

Та ніхто не чує. Тільки вітер

Де-не-де зриває тихі зорі.

Господи, чи є ще десь на світі

Такий розпач,такий біль та горе?

Є…Нема…Яка то вже різниця?

Привид смерті все сховав в долоні.

І тепер, за хліба паляницю

Матері дітей вбивать готові,

Ну а діти…Худорляві діти

Бродять полем і шукають колос.

Рвуть траву, і обривають віти,

І  щоночі чують мамин голос.

Та пішла,не залишив нічого.

Лиш любов, що у дитячім серці.

І шукають порятунку в Бога,

Помарнілі…Воду п’ють з озерця

Умиваючись росою зранку,

І чекають, що їх хтось врятує.

Без вечері, та і без сніданку

Під зірками вже давно ночують…

Подаруй же крихту хліба, поле,

Сили подаруй, блакитне небо!

Не стерпіти їм такого болю,

Вдосталь сліз. Не треба. Ні, не треба…

Голод, ти не можеш увірватись

У життя, забравши їх з собою.

Вони хочуть жити, хочуть знати

Те, що буде завтра…Дай спокою.

Поки по землі будеш годити

В кожне зазираючи віконце -

Доти буде смерть людей косити

Закриваючи собою сонце…

Зупинилось серце…Стихли звуки,

І навік у тьмі село заснуло.

Піднімають в небо бліді руки

Юні душі…Та ніхто не чує…           

ОСІНЬ2007

ОСІНЬ 2007

Категорія: Поезії | Додав: admin (27.10.2011) | Автор: Ганжа Оксана
Переглядів: 780 | Теги: осінь, Ганжа, февраль, Оксана, одна, 2007, плач, 2009 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: